24 лютого о 5 ранку Наталію розбудив чоловік. Почалося вторгнення. Вони відправили дітей до батьків, а самі поїхали на роботу. Вже були черги за бензином та ліками. Чутні були вибухи. Бомбили аеропорт, військову частину. Але паніки поки не було.
"Ми згуртувалися. Закупали ліки, привозили до обласної лікарні. Я виготовляю хліб, отже пекла для лікарні, тероборони. Виїжджати не планували. Але люди їхали.
За півтора місяці ситуація трошки стабілізувалася. Дорога з Харкова. Багато біженців. Відрізок 50 км їхала 7 годин. І паніка, діти плакали. Після бомбардувань в Харкові людям було складно. У нас ввели комендантську годину. Через нас проходило багато переселенців.
Зараз – часто тривоги. Але люди не звертають уваги. Хоча є прильоти, всі займаються своїм життям", - розповіла жителька Дніпра Наталія.
