Альона

Бердянська гімназія №3 «Сузір’я», 11-Б клас

«Моя Україна майбутнього»

Україна - єдина, неповторна, мальовнича, незламна!!! І це лише крапля епітетів, якими можна описати рідну до болю, любу Батьківщину.

На жаль, зараз ми всі переживаємо дуже складні часи.

Двадцять четвертого лютого дві тисячі двадцять другого року о пʼятій ранку, з першим вибухом час для українців завмер… Кляте слово «Війна» без попередження ввірвалося в кожен дім, у кожну родину. Немає жодного українця, якого б не торкнулось горе... Неможливо порахувати скільки сімей за пару хвилин залишилися без того, на що працювали все життя. Та якби ж в цьому була вся трагедія? Скільки життів забрала війна, скільки маленьких, ні в чому не винних дітей, жінок, чоловіків, людей похилого віку залишилося під уламками своїх зруйнованих будинків? Скільки домівок і тварин опинилося під водою після підриву Каховської гідроелектростанції? Скільки дітей залишилося без батьків, або скільки батьків - без дітей? Скільки воїнів полягло заради Батьківщини? Але наші Захисники і Захисниці назавжди залишаться в серцях зі званням ГЕРОЇВ, героїв, які не побоялися віддати своє життя, заради того, щоб ми спали спокійно.

На всі ці питання немає відповіді, але одне я точно можу сказати: «Ворог забрав занадто багато життів.» Проте українці не опускають руки: молоді хлопці йдуть захищати рідну Батьківщину; жінки займаються волонтерстом; діти, танцюючи і співаючи, збирають кошти на підтримку нашої армії; небайдужі люди допомагають біженцям, які залишилися без домівки; українці своєю сміливістю і вірою змушують інших жити, не зважаючи навіть на таку біду. І після цього вороги думають, що зможуть зламати українців?! Українці - це нація незламного народу, котра тримається один за одного, не даваючи впасти.

Я впевнена, що кожна людина в нашій країні, починаючи з маленьких українців і закінчуючи дорослими українцями, лягає спати і прокидається з однією мрією: МИР у своїй незламній, самостійній, квітучій Україні!

Для мене Мир - це слово, яке обʼєднує всі кордони України від заходу до сходу, від півдня до півночі. Люди всіх національностей, релігій повинні визначитися зі своїм рішенням: де їх справжній дім, за якими законами вони бажають жити, яких традицій хочуть дотримуватися. І тільки, якщо бажання людей співпадають з загальноприйнятими державними умовами, ми зможемо побудувати сильну, могутню, незламну, незалежну державу - гідну країну, що має право на звання Європейської Держави! І це буде наш мир, вистражданий у страшних битвах, ціною життя сотен-тисяч ні в чому не винних людей!

Я дуже сподіваюсь і вірю, що незабаром моя країна звільниться від цього страшного непорозуміння, що прийшло на нашу рідну землю. Моя Україна розправить свої могутні крила, вдихне вільне повітря і почне з новою силою спокійно жити, дихати на повні груди, радуючи нас своєю казковою красою, співучою соловʼїною мовою та щасливими людьми, які горді за те, що вони - УКРАЇНЦІ!!! І нехай весь світ бачить і пишається нами та нашими досягненнями, звісно, не без їхньої допомоги, за яку всі українці безмежно дякують. Я впевнена, що все це неодмінно буде! А поки що у кожного з нас є своя мета, до якої треба обовʼязково дійти!

Велика Перемога буде, бо це наша земля, нам тут жити і будувати майбутнє. Я дуже чекаю нашої перемоги, того часу, коли ми не будемо лягати спати з думками і молитвами про те, щоб цієї ночі ворожа ракета не прилетіла в мій будинок, будемо прокидатися від будильника, а не від повітряної тривоги, коли не будемо боятися ходити по багатолюдним місцям, тому що туди ворог може запустити ракету. Чекаю того моменту, коли ми зможемо просто жити, спокійно жити!!!

Я планую повернутися додому, до свого рідного, визволеного Бердянська, з якого довелося поїхати, бо окупанти безсоромно зайшли на нашу - українську територію - і почали нав’язувати свої правила. Поїду до своїх родичів, з якими нас розлучила війна, дуже міцно їх обійму і скажу слова, котрі раніше говорила дуже рідко, а зрозуміла це лише тоді, коли покинула рідне місто. Звісно ж, хочу зібратися всією компанію друзів, з якими ми розʼїхалися по різним країнам, і привітати їх з нашою перемогою. А далі буде… Закінчення школи, складання іспитів, вибір професії, подальше навчання, доросле життя. Ми всі будемо допомагати нашій країні спочатку будувати те, що зруйнували окупанти, так сказати розмальовувати нашу милу Україну новими фарбами. І всі разом ми відбудуємо нову, сучасну, НЕЗАЛЕЖНУ УКРАЇНУ!!!