24 лютого була вдома з маленькими дітьми. Ми спали, коли на телефон о 5 ранку зателефонував чоловік і сказав, що почалась війна.
І в цю хвилину від ударної хвилі посипалось вікно на балконі…
Спочатку не працювали магазини, хліба не було, пекли самі. Діти в підвалі з кимось із дорослих сиділи, а ми вибігали їсти готувати. Було дуже страшно, всюди бахкало…
Перший місяць війни не було ніякої допомоги, грошей неможливо було зняти, ліків не купити... Наші хлопці, у яких була машина, знаходили де можна купити муку, макарони та хліб. Привозили і ділили на всіх.
Перший місяць ми були з чоловіком разом. Потім ставало дуже страшно за дітей і ми вирішили виїхати за кордон. А чоловік пішов захищати нашу країну. За кордоном були в трьох країнах.
А потім, коли звільнили Харківську область, повернулись додому.
