Коли розпочалась війна, найперший шок був - звідки тут з'явилась росія? Чому так сталося? Тим більше - в Мелітополі. Паніки особливої не було, хоча було тривожно. Почали закриватися підприємства. Не було роботи. І магазини почали закриватись. Здебільшого невеликі. 

Діти сказали: "Виїжджай, немає чого тобі там робити". Поки не було в Василівці блокпоста, знайомі вивезли. Я один поїхав. Діти залишилися в Мелітополі. Коли є зв'язок, телефонують. В парк ходять, шукають, де є зона покриття. 

Діти виїжджали у Волгоград до родичів, але не змогли там жити. Кажуть, що там зомбовані всі. Тому повернулись додому в Мелітополь. 

Мелітополь - це красиве місто. До моря 40 кілометрів. Усі дороги проходять через Мелітополь: з Криму, з Миколаєва, із Запоріжжя, з Бердянська. Перехрестя усіх доріг. Ворота Криму. А зараз діти телефонують - там повний занепад. Гуманітарку отримали, куртку дитині купили, і все. Дуже складно. Ввечері не виходять. Якщо є якась робота, то попрацювали, і швидше додому. 

Зараз я в Ромнах. Я тут працював за наймом. Залишились знайомі, приятелі. Тому й обрав це місто.

Дуже складно психологічно.