Володимир від початку війни інакше став бачити життя. Він одружився з цивільною дружиною і помітив, що ці події згуртували взагалі всю його родину.

Я живу у місті Охтирка. Мені 35 років. Батьки в Києві, а я тут із дружиною. Весь час був у місті. Родина виїжджала за кордон, зараз уже повернулися.

В перший день війни я пішов на роботу, але потім повернувся, тому що було незрозуміло, що робити. З того часу я вже сидів удома. Важко було коли не стало світла. Адже немає світла - немає і тепла. З гуманітарною катастрофою я, на щастя, не стикався. Найбільше мене шокували обстріли з літаків. У той момент я був якраз у центрі міста.

Ці події дуже згуртували нашу родину. Ми з  дружиною жили в цивільному шлюбі, а під час війни вирішили одружитись.

Я впевнений, що війна скінчиться тоді, коли ми виженемо всіх загарбників із нашої землі.