Анастасія з окупованої Херсонщини згадує, як російські літаки гули над дахами настільки низько, що маленькі діти ховалися в істериці під ліжка. Пів року під окупацією. Вибухи, безперервний страх, російські ракети над селом, дрони. Школу, в якій навчалися племінники жінки, розбомбили. Клуб теж. Виїхала родина тоді, коли їх змусили обирати між окупаційною школою і правом залишитися батьками: «Якщо не віддамо до російської школи — позбавлять батьківських прав». Зараз родина мешкає на Житомирщині.