В перший день війни ми вдома, в селі були. Вийшли на роботу, і нас це на роботі застало. Я працюю в дитячому садку. Діти полякалися дуже сильно, боялися, кричали. Вони і зараз бояться, як стріляють.

Буле таке, що не було їжі. Не було чим дітей кормити. Затримували гроші, і не було за що купити продуктів.

Шок був, діти дуже шоковані. Буває, бояться, кричать - до цих пір бояться. Ми, старші, швидше це пережили, а діти - ні. В них у пам’яті воно залишиться.

Хочеться, щоб швидше війна закінчилися, і всі наші воїни вернулися додому. Я думаю, що після війни буде у нас все добре. Будемо на роботу ходити, діти не будуть боятися, будуть в школи і в садочки ходити.