Через війну ми залишили свою домівку у Донецьку, переїхали до Київа. Орендуємо житло. Нашій доньці вісім років, сину – десять. Вони лякаються гучних звуків, бо ще добре пам’ятають, як ховались від обстрілів. Зараз у Донецьку залишається їх дідусь, і під час спілкування телефоном дітям чутно, що у нього там лунають постріли та вибухи.

Нашу малечу заспокоюють обійми і спокійні розмови, впевненість дорослих. Ми намагаємось приділяти їм більше часу,  щоб допомогти адаптуватися і звикнути до мирного життя. На щастя, під час переїзду діти взяли із собою улюблені іграшки, з якими зараз і сплять, бо це – частина їх рідної домівки.