Мені 60 років. Я з міста Мар'їнки Донецької області. Переїхав у Петропавлівку на Дніпропетровщині. Поки що тут мешкаю. 

Шокувала стрілянина по будинках мирних жителів. Було жахливо: над домом стрілянина. Дім згорів, його розбили. Ми сиділи в підвалі пів року, а потім прийшлося звідти тікати. Якби не поїхали, то нас би вбили вже, напевно.

Тяжко дуже було. Навіть думки про самогубство з’являлися… А потім узяв себе в руки й подумав, що треба просто пережити ці тяжкі часи. 

Я вірю у Бога. А самогубство вважається гріхом. Бог мені життя дав, то Він сам знає, коли його забрати. 

Приємно було ставлення людей до нас. Привозили гуманітарку навіть під обстрілами, не кидали нас. Ось це приємно і добре.

Ввечері під обстрілами їхали. Довкола будинки горіли. Добралися до Курахового, а потім уже сюди. Гуманітарну допомогу тут видають постійно і вчасно. За це дякуємо.

Гучних слів казати не хочеться, а взагалі країна в нас дуже гарна. Тому бачу її квітучою, з гарними й добрими людьми; вмілими, які можуть відновити країну й привести все до ладу. Хочеться, щоб був мир і повага одне до одного.