Я з міста Маріуполь. Мені 25 років, є дитина. Я працювала, ми жили спокійно.
Коли чоловік сказав, що почалася війна, у мене був страх, нерозуміння. Ми поїхали до батьків у будинок і там були деякий час в підвалі.
З перших днів треба було виїжджати, але наші батьки не хотіли. Потім - на блокпосту не випускали. Ми виїхали 3 березня. Деякі рідні загинули в Маріуполі - це дуже тяжко.
Запам’ятався артобстріл, коли ми виїжджали. Було складно, тому що не було зв’язку. Ми не знали, як там родичі. Ми просто виїжджали - і все. Спочатку на Запоріжжя, а зараз ми у Львові. Найбільш важко було знайти помешкання.
Звісно, нам волонтери дуже допомагали. Люди, яких ми не знали, допомагали нам, приносили картоплю, яйця. По-різному допомагали.
Ми давно вже втратили надію, тому зараз не можемо нічого планувати.
