24 лютого я не повірила, що почалась війна. Харків обстрілювали постійно від першого дня вторгнення. Десять днів я з дітьми просиділа в підвалі без світла. Були проблеми з продуктами. Магазинів у місті працювало небагато, у черзі стояти було дуже небезпечно. Більше за все я боялась за дітей, саме тому я вирішила виїхати. Збиралася швидко вночі, з собою взяла найнеобхідніші речі. Покинути рідну домівку було дуже тяжко.

Зараз ми живемо у Сумській області. Діти ще не встигли завести друзів, їм непросто переживати війну.

За рік після виїзду я так і не відвідала Харків. Я хочу, аби війна закінчилась якомога скоріше.