Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Катідже Муратова

«Далі своєї ділянки я не ходжу, занадто небезпечно»

переглядів: 912

Моя сестра Зора втратила зір і майже не бачить. Вона приїхала до нас за кілька тижнів до початку війни з Макіївки, погостювати. Повернутися додому не встигла, та і їхати їй нікуди й нема до кого.

Сестра наша, яка в Харцизьку жила, померла; брат у Макіївці на шахті працював, теж помер. Чоловік мій загинув 2009-го, недавно поховала сина. З іншими родичами нас роз'єднала війна.

Позаминулої ночі дуже вибухало… Куди й що, я не знаю. Довкола все в будинку закрила й біля сестри сиділа.

Далі своєї ділянки я не ходжу, занадто небезпечно. Кажуть, багато де заміновано, люди побоюються. Та й залишати Зору надовго не можна. Треба стежити, щоб вона вчасно прийняла ліки та поїла. Часто готуємо національну нашу татарську страву – чебуреки.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Гранітне 2018 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій