Я з міста Снігурівки Миколаївської області. Пенсіонерка, була тут в окупації. Діти виїхали, одна тут залишилася.

Я по телевізору почула, що війна. Спочатку не повірила, а потім до нас зайшли руські і окупували нас. Важко все було. Тільки вони зайшли - і в нас пропало світло, пропала вода, нічого не було. Ми допомагали один одному. Далеко потрібно було ходити по воду. Важко було на їхні пики дивитися, коли вони ходили по місту.

Шокувало те, як вони себе поводили, особливо - під кінець. Грабували, забирали людей, забирали автомобілі. Дуже було страшно.

Мабуть, найкраща подія за весь цей час - це день звільнення Снігурівки. Але нас і після того обстрілюють, зараз живу одним днем. Важко, і серце болить за Україну, переживаю за хлопців наших.

Чим швидше війна закінчиться, тим краще. Я думаю, що всі цього хочуть. А що буде після - я не знаю.