Мені 74 роки, проживаю на Миколаївщині. Була вдома, прокинулася від дзвінка. Мені подруга розказала, що війна почалася. Я не виїжджала, залишалася тут в окупації. Коли я перший раз їх побачила, як через поле заходили росіяни на танках, це мене шокувало дуже сильно. Було дуже страшно, коли вони до нас зайшли.

Банки не працювали, не було де грошей зняти. Перший час хліба не було, не було світла, відключили воду. Дуже важко було в окупації.

Я одна, у мене немає родини. Важко війну переносити морально: за всіх переживаю, та й за себе страшно.

Я така, щоб і зараз вона закінчилася. Хотілося дожити в мирі і спокої. Яке в мене майбутнє? Миру хочеться.