Анастасія зустріла війну в Києві, але вже в перший день виїхала до батьків на Черкащину. Дорогою бачила, як просто над нею збили літак - цей момент назавжди закарбувався в пам’яті, і потім ще довгий час все навкруги здавалося небезпечним. Родичі вмовляли виїхати до Німеччини - і зрештою вона погодилась. Та куди б не закинула доля, серце весь час тягнуло додому. У 2025 році Анастасія остаточно повернулася, бо фізично відчувала, що їй не вистачає її землі. Війна загострила любов до України, пробудила цікавість до її історії. Анастасія мріє про день, коли її велика родина, розкидана по світу, з’їдеться додому - щоб обійнятися і разом святкувати перемогу.