На початок повномасштабного вторгнення Глібу було лише 17. Він навчався в коледжі Дніпра, коли ранок 24 лютого почався не зі звичного дзвінка будильника, а з вибухів і новини, що почалася повномасштабна війна. Просто з вікна гуртожитку він бачив, як ракети летять на завод "Південмаш". Гліб ризикнув і повернувся до рідного Павлограду, але й там не було спокою: вибухи, руйнування, перші обстріли. Він почав волонтерити – одним з перших вивозив тварин із зони небезпеки після підриву Каховської дамби, працюючи на межі людських можливостей. Тепер Гліб живе в Києві й мріє про одне - хоча б місяць тиші у небі над Україною.