Жеребчук Дарія, 10 клас
ОЗНЗ «Петровірівський ліцей», Одеська область
Вчиель, що надихнув на написання есе: Татаріна Альбіна Миколаївна
Моя Україна майбутнього
Люди завжди хотіли передбачати майбутнє. Іноді воно збувалося, але частіше - ні. Ми хотіли бачити Україну в ЄС, незалежну Україну, але сьогодні ми знову мріємо…
Спостерігаючи за життям людей, я часто замислююсь над тим, що чекає нашу Україну в майбутньому. Інколи мрію про те, що ніколи не буде воєн, що людина не допустить знищення всього живого на Землі.
Але, виходячи на вулицю, часто бачу нікому не потрібних дітей, старих людей. Чую негативну інформацію про нашу владу - і тоді мені на мить здається, що моя країна не має майбутнього через владу, але ж не забуваймо, що Україна починається саме з тебе!
Я хочу бачити Україну щедрою та гостинною, тому що у всьому світі українці вважаються гостинною нацією. У нашій країні гостей намагаються нагодувати та розважити, пропонують найкраще, що є у родини. Іноземці, які побували в Україні, вражені нашою щедрістю та доброзичливістю. Моя країна вважається не тільки гостинною, але й найпривабливішою країною, тому що, у який куточок України не заглянь, скрізь процвітає добро та любов.
Сімейні цінності є найміцнішими, бо тут є довіра, вірність, взаємоповага, кохання, та найголовніше - взаєморозуміння.
Все це було до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Сімейні цінності зміцніли, бо наші мужні чоловіки пішли захищати багатостраждальну неньку, вони вже не вдома, не біля сім'ї, а в холодному окопі. Відважні батьки, брати та чоловіки захищають нас і бережуть наш спокій, мирні дні і ночі, безпеку, а головне - майбутнє. Ми повинні віддячити їм, бо майбутнє залежить від нас, поки вони охороняють неньку. Саме тому наш клас вирішив їх підтримати та підбадьорити. Ми робили окопні свічки, приносили домашню випічку, цукерки, класний керівник в'язала теплі шкарпетки, хтось малював патріотичні малюнки, щоб підняти бойовий дух військових. Від наших захисників ми отримали подарунок - це прапор, на якому вони залишили свої автографи та побажання нам. Ми повинні пишатися тим, що є, і захищати мир та спокій від країни-сусідки, яка знову хоче розбрату між нами, але ми - українці, від цього єднаємось ще сильніше. Цінуючи свою культуру та націю, ми будемо розвиватись успішно.
Мрію про те, що матінка-земля і природа - вічні, що людська душа - безсмертна. І нехай щастям та радістю стане майбутнє моєї України, а я, як її вірна дочка, докладу максимум зусиль для того, щоб мрії стали реальністю.