Ми втратили житло, роботу, школу, друзів, своє звичайне життя... Тепер намагаємося просто жити далі заради дітей. Донечці зовсім не легко зараз, її емоційний і психологічний стан пригнічений. Я дуже переймаюсь за неї, а допомогти не можу. Намагаюсь, але не завжди виходить. Я теж емоційно виснажена, ще й маленька дитина потребує неабияких сил.

Наша родина втратила квартиру, потім – рідне місто… Була нестача медикаментів, дитячого харчування, підгузків.