Ми живемо в прибережній зоні. В перший день війни як полетіли над головами ракети! Пішли ми на роботу, і нас відпустили по домам.

Шокувало, як в сусідню хату прилітало, в двір, в город. Коли пішли на роботу, а там танки стоять біля елеватора. А потім - оці шмони, які рашисти робили по селу.

Світло у нас пропало ще у квітні 2022 року, і до цих пір немає. А хліб нам возили з сусіднього села. Ліки возили з Берислава. По такій ціні! Але все-таки були. 

Ми самі чистили криниці і качали воду. Зараз також качають, волонтери привезли генератор.

Нас як деокупували, то через тиждень росіяни почали обстрілювати. Тоді ми почали виїжджати. З виїздом проблем не було, бо уже наші блокпости стояли.

А зараз я туди навідуюсь просто, бо там стріляють сильно. Жінка вже більше року не була в селі. Вона ВПО.

Головне, щоб мир був. А там вже все налагодиться.