Моїй мамі Валентині Дробот 90 років. Вона жила у своєму будинку, біля якого розірвався снаряд. Будинок був пошкоджений, вилетіли вікна, провалився дах – частина впала прямо на маму, коли та спала на дивані.

Після пережитого стресу мама не говорила кілька днів, втратила пам’ять, ніяк не може згадати, як вона потрапила сюди, до мене. Вона навіть не пам’ятає, що сталося.

Мій будинок теж постраждав, у ньому дуже сиро, усю зиму не було газу. Ми з мамою живемо в кімнаті біля кухні, гріємося від грубки. Мама не ходить, її ноги вкриті страшними виразками.

Що таке війна, мама знає як ніхто інший – у часи другої світової вона приблизно два роки провела в німецькому концтаборі. Упродовж усього життя вона намагається забути про це.