Мені 65 років, живу в селі. Ми з села не виїжджали, бо не знали, куди їхати. 

24 лютого мені син зателефонував і сказав, що Росія напала на Україну. Потім ми включили телевізор і по новинам почули, що трапилося.

В магазинах ще був товар - ми поїхали відразу скупилися. Купили необхідні товари, муку, макарони, олію. На перший случай все було.

Хіба можна і зараз розслабитися і жити? Я живу в Чернігівській області, і через наше село вся ця навала перла. 

Рашисти у нас і ночували тут. Розбили нам вишку Київстар, трохи постріляли. Сильно село не постраждало, бо у них була ціль на Київ їхати, а назад як тікали, то пограбували в селі людей. Брали все, що могли. 

Так що розслабитися не можемо. Страшно, радості ніякої немає. Мене спасає молитва: читаю молитву, і це мене заспокоює.

Не знаю, коли це все закінчиться, це не від мене залежить. Яке тут майбутнє, коли дожив до старості і не знаєш, що далі очікує.