Воєводченко Людмила Михайлівна, вчитель
Косівський ліцей №2 ім. М.Павлика

ЧОМУ БУТИ УКРАЇНКОЮ - ЦЕ МОЯ СУПЕРСИЛА?

Перші дитячі кроки.....Такі невпевнені, такі трепетні для батьків та втомлюючі для сповнених зусиль маленьких дитячих ніжок. Та чи задумувались ви колись, який могутній та древній сенс закладений в цій події? Перші кроки по рідній землі, землі, по якій ступали твої предки, родючій,благословенній землі, землі, яка стане твоїм домом, опорою та натхненням. Ліна Костенко писала: "В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина". Друга мати, місце, де тебе чекають, де звідусіль лине прекрасна солов'їна мова, де ти з гордістю усвідомлюєш, що ти частина могутньої нації, що ти - українка!

Бути українкою - це моя суперсила. Я плекаю її від маленької, це той вічний вогонь, який освічує мій шлях в темні часи та допомагає мені завжди пам'ятати, хто я. Я - українка! І ненька моя - Україна!

Безкраї родючі поля, степи із золотим колоссям, яке шелестить в унісон зухвалому вітерцю, стрімкі мальовничі Дніпрові кручі та звуки трембіти там, де шпилі гір вітаються з небесами. Все це - моя земля. Моя Україна!

Нескорений народ! Віддані патріоти своєї держави. Люди, котрі своїм потом і кров'ю виборюють протягом століть можливість жити, кохати, працювати, творити на цій Богом благословенній землі. Це - українці!

Розмаїття історичної та культурної спадщини вражає. Чи знали ви, що в українській культурі є ремесла, які походять ще з неоліту. Це, наприклад, гончарство. Згадайте наші народні звичаї, традиції, фольклор. Це все наша душа, це те, що робить нас єдиною нацією. Кожного разу, співаючи колядки, чи, поринаючи в магічне таїнство розпису великодніх писанок, збираючись всією родиною під час Святої вечері, чи, спостерігаючи, як молодь стрибає через багаття на Івана Купала, я пишаюся, що я є частинкою чогось могутнього, прекрасного та древнього. І зветься це українською нацією.

Проте найбільшою духовною цінністю народу, його фундаментом є мова. Я вважаю, що саме мова формує мою свідомість, робить мене громадянкою своєї держави. Народна мудрість гласить: "Птицю легко пізнати по пір'ю, а людину - по мові". Це найцінніший дар, суперсила, передана мені сотнями минулих поколінь, виплекана у народних піснях, мудрих приказках, захопливих переказах. Дуже влучно про красу нашої мови висловлювався П.Тичина:

А Вкраїни ж мова —
мов те сонце дзвінкотюче,
мов те золото котюче,
вся і давність, і обнова —
українська мова.

І, зрештою, віра. Лише мій народ має непохитну віру, ми незламні і впевнено крокуємо до своєї мети. Не можу не згадати слова І.Багряного: "Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами".

Ось чому бути українкою - це моя суперсила, яка не дозволяє мені опускати руки, допомагає діставатися нових вершин та мотивує мене розвивати таку ж суперсилу у наступних поколінь шляхом вивчення рідного слова.