Снігурівка була окуповане вісім місяців. У перші дні, коли зайшли окупанти, з родиною залишалися вдома, але через місяць з дітьми змушені були тікати в інше місто.

Гуманітарна катастрофа відчувалася одразу. Коли ми виїжджали, взяли лише два пакети. 

Ми виїжджали під обстрілами, місто бомбили. Тварини залишилися з батьками.

Ми стали дружніші. Тепер ми - не кожен сам за себе, а одне ціле. Психологічно було важко, але допомагала віра в себе. 

Дитину я водила до психолога, а разом із нею й сама трішки переключалася на інше.

Я вважаю, що війна повинна закінчитися дуже скоро. Своє майбутнє бачу світлим. Ми все відбудуємо і відновимо життя.