Я почула вибух у Чорнобаївському аеропорту і зрозуміла, що це був бойовий вибух. 

Територія Херсонської області була заповнена російськими солдатами. Вони поводилися так, ніби залишаться там назавжди, катували людей, а населення страждало від повного безвладдя та безкарності.

Я працювала в поліції. Коли спробувала виїхати самостійно, довелося повернутися.

Російські солдати почали стріляти по колесах колони, яка стояла попереду. 

Наступного разу я виїхала з волонтерами: в автобусі були лише жінки і діти, і нас пропустили без проблем. Я виїхала в Болгарію.

З житлом було складно, а знайти роботу майже неможливо. Місцеві роботодавці не хочуть брати українців, а якщо й беруть, то за мізерну зарплату, якої не вистачає навіть на оренду житла.

Я вірю, що вона закінчиться перемогою України. Після пережитого український народ на це має рацію.