Щодня село обстрілюють. Часто біжу з городу додому, коли летять снаряди. Магазини поки працюють, а ось аптек немає. По ліки я їжджу до Нікополя. Буває, я ночую в підвалі. Раз на місяць видають гуманітарну допомогу. Сусіди у нас  дружні та згуртовані. Стоїмо горою один за одного. Взагалі, війна об’єднала багато людей. Мій чоловік хворіє. Потребує постійного лікування. Грошей не вистачає. Донька забрала чоловіка за кордон, я залишилась одна. Дуже сумую за рідними. Чекаю миру та возз’єднання родини.