Я жила у місті Щастя. Після початку війни місто почали бомбити. Я з дітьми пішла до підвалу. Там доводилось сидіти довгий час. Коївся справжній жах. Снаряди літали над сховищем - це було так страшно! Рік ми прожили в окупації. Деякий час не було води, продуктів та ліків. Відключали воду, світло та газ. Я вирішила переїхати до батьків у приватний сектор. Там проблем з їжею та водою не було. Обстановка була страшною. Люди в місті просто зникали.

Було зрозуміло, що окупанти можуть так вчинити будь із ким. 

Через рік нам з дітьми довелось евакуюватись. Мені страшно було їхати, бо мій чоловік - військовий. Мене випустили. Досі діти не можуть відійти від пережитого. Молодша дитина не розмовляла, зараз почувається краще. Сподіваюсь, скоро прийде мир, і ми повернемось додому.