Війна змінила усі плани. Був прильот в квартиру свекрухи, свекр помер від інфаркту. Ми жили в Херсоні під час окупації. 

Свекруха була до початку війни з однією ногою, ми поклали її в лікарню діабетичної стопи, але нічого не допомогло, відрізали і другу.

Тепер живемо всі разом, доглядаючи за свекрухою. Не можемо знайди роботу за спеціальністю, нікуди виїхати не можемо.

24 лютого нам зателефонували о 5 ранку. Дочка навчалась у 9 класі, повинна була їхати на олімпіаду республіканську з іспанської мови, у мене мав бути суд 24.02 через аварію. Ми почали збирати речі, бо було невідомо, що чекати далі. Перші дні провели у підвалах. Папа та бабуся відмовились їхати кудись, бо папа волонтер, допомагає військовим з електрикою, а бабуся просто не захотіла.

Найстрашнішим був перший день окупації, ніхто не знав чого очікувати далі.

Дитина стала свідком травмуючої події — вона бачила, як збила насмерть мого тата машина. 

Після всього пережитого працюємо з психологами.

В окупації гуманітарна катастрофа торкнулася кожного. Було мало продуктів та медикаментів, все за великою ціною.