Унаслідок війни повністю змінилось життя: переїзд, втрата роботи, муж добровольцем пішов в ЗСУ. 

Живемо тепер без роботи і без виплат ВПО. 

Не розуміємо яке нас чекає майбутнє.

Це був ранок 24, коли в 100 метрах від нашого дому прилетіла ракета. Перша загибла сусідська дитина. Всі дзвонять і пишуть, що почалась війна. Дітям сказали збиратися і що садочка та школи не буде, поки не стане безпечно. Цей день був переломним, а найстрашніші дні почалися потім, з постійними обстрілами, авіацією, окупацією.

У всіх з'явилися психологічні проблеми. Різко реагуємо на повітряну тривогу, боїмось громкіх звуків. Та ми працюємо над цим.

Стикнулись з гуманітарною катастрофою, особливо, коли були в окупації. Ціни стали в 10 разів вищі, люди купували все, що продавалось, почали їсти запаси з погребів, обєднувались сімʼями.

За хлібом стояли в очередях з 4 ранку по морозу. Деякі їздили по сусідніх селах.