Пенсіонер Василь Омельчак розповідає, що із рідного Щастя ні він, ні його син не виїжджали навіть у період найважчих обстрілів. У такі дні доводилося онуків вкладати спати у коридорі, щоб їх, не дай Боже, не поранило уламками. Після таких ночей дітей все ж таки вивезли до родичів родини у Київ.

Зараз обстріли стали рідшими, та все одно люди не відчувають себе у безпеці. Зі Щастя виїхало дуже багато мешканців, квартири стоять пусткою. Василь Васильович уже ні про що не мріє: просто хоче, щоб його діти й онуки були здоровими і жили у мирі.