«Були постійні обстріли, не було води, світла й газу»

Я жила в Лисичанську. Після початку війни пережила страшні дні. Були постійні обстріли. Не було води, світла й газу. Я жила в приватному будинку. Доводилось ховатись у підвалі. Донька з онукою виїхала з міста. Я залишалась ще місяць. Страшно було, але що робити? Не хотіла залишати будинок. А потім снаряд прилетів у мій город. Більше я не змогла залишатись вдома. 

Волонтери вивезли мене з міста. Зараз я живу в Дніпрі. Мене прийняв дуже гарний власник квартири. Так тут і живу. Дуже хочу повернутись додому, там залишився син. Не зміг залишити корів. Каже, що будинок вцілів. Я сподіваюсь, що повернусь додому коли-небудь.