Я була вдома, коли почалась війна. Відчула жах. Дитину не повела до школи, тому що все зачинилось. Старший син був у Харкові. Мені було страшно за нього. Я переїхала до мами, бо в неї був підвал. Там ми прожили місяць. Було дуже страшно. У приватних магазинах був якийсь товар, чергу доводилось займати зранку. Але все одно продуктів на всіх не вистачало. 

Заради дитини я виїхала. На своїй машині ми з чоловіком дістались Дніпра. Волонтери підказували, куди саме їхати. Мені прикро, що я все покинула. Дуже хочу повернутись додому.