Війна для Вікторії Полуцької почалася задовго до повномасштабного вторгнення. Адже ще у 2016-му вона забрала життя її рідного брата. Жінка залишилася одна з мамою. Не змогла виїхати у безпечніше місце, адже її старенька матуся була категорично проти. Так само як і не змогла спускатися у погреб. Уже через здоров’я матері. Тому від куль та ракет окупантів рятувалися у коридорі.

Хоча, зізнається, пощастило знайти свою певну панацею. Щодня ходила готувати їжу для українських бійців, для людей, які в окупації, а ще плела маскувальні сітки. Та чекала, коли ж ті вороги відійдуть від її домівки. Історія Вікторії – з перших вуст.