Мені 25 років, в мене є чоловік і дві дитини. Я з дитинства жила в Полтаві, а потім переїхала до чоловіка у Харків. Коли почалася війна, ми переїхали до Полтави - до моєї мами - і наразі там проживаємо.

Шокувало, що почалась повномасштабна війна. Був страх, нерозуміння: що буде далі, що буде з дітьми - це найбільший страх. Була ніч, багато було прильотів, і зранку ми швидко зібрали сумку, і відразу на вокзал, і ми поїхали. Це було дуже рано зранку. Ми так швидко збиралися що навіть їжі не взяли з собою, тільки води.

Найважче, що прийшлося покидати квартиру, місто, друзів - у нас все залишилося в Харкові. Буває і зараз паніка і страх, особливо - за дітей.

Мені - хоч би й сьогодні війна скінчилась. Щоб всі жили щасливо під мирним небом і любили один одного.