Мій син Андрій разом із шістьма друзями пішли шукати патрони на покинутий завод. Куди йдуть й навіщо – батькам не сказали. Знайшли там касетну бомбу, думали, що вона безпечна, і почали бити снарядом об землю. Тоді й прогримів вибух.

Двоє хлопчиків загинули на місці. Андрій дістав поранення в голову, йому посікло осколками руки й ноги. Він не загинув просто дивом.

Три місяці син пробув у реанімації. Осколок з голови лікарі вирішили не діставати, занадто ризиковано. Зробили йому кілька операцій. Він насилу зараз розмовляє й заново вчиться ходити. Звичайно, не віриться, що ось була дитина звичайна, нормальна, а стала раптом інвалідом.

З дня трагедії минуло три роки, Андрій потроху одужує, проходить реабілітацію.