Явтушенко Владислав, 9 клас, Комунальний заклад "Харківський ліцей №104  Харківської міської ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Котлобулатова Інна Ріфатівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна… Стільки болю в цьому слові! Вже 1000 днів йде війна у моїй країні. За цей період люди відчули біль, страх і втрати. Хтось втратив на війні брата, хтось батька, хтось сина, а хтось друга . На моєму шляху було багато випробувань за цей час. Спочатку я не розумів, що відбувається, здавалося б, що війна буває тільки у кіно.

Потім я відчув страх перед тим, що сталося. Почали гудіти сирени, звуки вибухів, артилерія. Але як так? Чому?

Ми замислилися над тим, щоб поїхати з Харкова, адже ми знаходимося дуже близько до кордону з нашим ворогом. Нам це рішення далося нелегко. Кому хочеться покидати рідну домівку? Але іншого вибору у нас не було. Так ми опинилися в Ізмаїлі - це Одеська область.

З кожним днем в іншому місті я почав більше розуміти значення миру і дружби. Я не знав, де мої друзі, що вони відчувають.

Але мені так їх не вистачало. Згодом, трохи оговтавшись , ми з братом почали замислюватись  над тим, щоб продовжувати займатись нашої улюбленою справою, а саме футболом. Нам батьки допомогли знайти секцію в цьому маленькому місті. І там ми почати ходити на тренування, знайомитися з новими друзями. За цей час я став більш відповідальним, співчутливим і готовим допомагати тим, хто цього потребує.

Ми рік не були вдома. Але, коли ворога вдалося відігнати з Харківської області, ми вирішили повернутися додому. За весь цей час ми не знали, що з нашим будинком. Був страх. Можливо нам нема куди вертатися?

Повернувшись додому, я відчув полегшення. Будинок стояв увесь побитий та без  вікон, але він наш рідний. Ми вирішили, що залишаємося вдома і виїжджати більше не будемо, ми вистоїмо та відбудуємо!

Війна й досі триває, я не втрачаю надію на мирне майбутнє…

Я бачу, як наші воїни боронять країни, як люди об'єднуються, щоб бути незалежною державою. Мій шлях продовжується, і я твердо вірю, що ми зможемо подолати всі перешкоди разом. Нехай кожен день приносить нам близькість і щастя, а ми зможемо побачити мир у нашій країні знову.