Війна забрала в Аксінії дорогу людину – її брата. Він загинув під час одного з обстрілів Харкова, коли разом із мамою пішов по продукти. Під час вибуху він закрив собою матір. 

Аксінія навчилася жити з цим болем. І йти далі. Брат залишається її героєм і досі. Саме йому вона присвятила своє есе, з яким перемогла на конкурсі від Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Саме брат надихає її розвиватися, підтримувати маму та планувати своє майбутнє. Дівчина мріє стати філологом.