Ми з міста Костянтинівка Донецької області. Я працюю економістом у стоматологічній поліклініці. Маю двох дітей. Ми в квітні переїхали в Полтаву. Тут живемо, працюю дистанційно, діти вже пішли в другий клас. Мої батьки залишилися в місті. Влітку минулого року їм прилетіло, будинок у них зруйнований. Вони відновили, як могли, і так проживають.
Перший день війни був дуже страшним. В місті була паніка. Хто біг в банкомати, хто - на заправки, хто - в магазини. Дуже було страшно. Моторошно.
А після того як в Краматорськ на вокзал прилетіло, ми вирішили виїжджати.
Ми зробили запаси продуктів, поки працювало АТБ, тому у нас все було. І коли я вже виїжджала, то батькам ще залишки віддала. Гуманітарну допомогу ми не отримували там. А вже тут коли приїхали в Полтаву, почали отримувати. Дякуємо організаціям, які нам допомагають.
Шокувало, що зруйнований будинок батьків, що помер свекор. Якби ми були вдома, то цього б не трапилося. У батьків дуже погіршилося здоров’я. Мій батько після інсульту, мама також дуже морально впала. І те, що брат загинув, дуже шокує.
Зворушує підтримка від людей. Нас прийняли тут, надали житло, підтримують благодійні фонди. Це все, звісно, приємно нас радує.
Про мир мрію. Щоб якомога швидше наступила перемога і був мир, щоб люди, які воюють залишалися живі і поверталися до своїх рідних.
