Квартник Сніжана
10 клас, Новокочубеївський ЗЗСО І-ІІІ ступенів
Вчителька, що надихнула на написання – Носенко Галина Віталіївна
Моя Україна майбутнього
Моя Україно! Земле моя квітуча, барвиста, осяяна золотим промінням і овіяна ніжними і теплими вітрами! Ти – моя радість і моя печаль, моя надія і сила, моє минуле, теперішнє і майбутнє.
Що ж для мене, українки, все це означає? Що означає мир у моїй країні, коли нам добре й радісно жилося? На мою думку, мир – це святе слово! Мир - це коли я просинаюся вранці й бачу у своєму віконці голубе небо, де літають у височині білі голуби або гілочка вишні тріпоче й ласкаво, вітає з народженням нового дня. Це коли я разом із татом і мамою сідаю снідати і ми ділимося своїми планами на день. Це коли ми з друзями біжимо до школи, весело гомонимо, сміємося, спілкуємося і знову завзято кидаємося в навчання. Мир – це вільні подорожі до моря, збирання грибів у лісі без тривоги. Це коли я, щаслива й натхненна новими знаннями, повертаюся додому зі школи й поринаю в тепло і затишок рідного дому. Все це було… До війни…
А зараз я ловлю себе на думці, що саме я любила до того часу, коли не було цього жахіття, не лунали безперестанку гнітючі тривоги, які не дають і на хвилинку забути, в який страшний час ми живемо. Любила…А зараз на душі постійна біль і тривога, очікування добрих новин, а ще – величезна, травмуюча печаль за полеглими Героями, за втраченими долями українців – маленьких і дорослих. Невимовна біль, роздуми, і - мрії… Мрію кожного дня, зранку й до вечора мене не покидають мої світлі мрії. Вони переплітаються із мріями кожного українця й україночки . Ця мрія у нас єдина, спільна – ПЕРЕМОГА! Ми сильна нація, і я – частинка її, незламної, вільної, незалежної… Я разом із мільйонами інших українців віримо нашим захисникам, бо вони – найсильніші і наймужніші в усьому світі воїни! Ми їм довіряємо і робимо все можливе для Перемоги.
Я вірю, що попереду все у нас буде: нові міста й села, заколосяться всі поля, зацвітуть молоді сади, народяться маленькі українці й україночки, повернуться із далеких світів до рідних домівок усі, хто тужить в безпечному місці за рідною землею.
І пам'ять про Героїв буде вічною, і будемо ми жити за себе і за тих, хто поліг у боротьбі за майбутнє, в квітучій і вільній Україні.
Що ж я зроблю, коли Україна переможе? Це буде така всеохоплююча радість! Я буду літати на крилах, я буду щаслива, я ніколи не забуду біди й нещастя, які зазнав наш народ, бо це неможливо. Я буду продовжувати робити добрі справи, якими займалася із друзями та вчителями з рідної школи, буду й надалі надавати допомогу людям, які її потребуватимуть, всім, хто покинули свої домівки й тимчасово оселилися в нашім селі, буду підтримувати їх добрим словом, брати участь у блогодійних справах та волонтерстві. Буду навчатися, щоб бути корисною у відродженні своєї країни. Буду любити тебе вічно, моя Україно, буду радіти твоєму відродженню, бо ти – найсильніша, найкраща для мене країна в усьому білому світі. Герої , які віддали своє життя за наше майбутнє, будуть вічно в наших серцях. Ми будемо пам’ятати їх подвиг заради України. Перемога буде! Я в це свято вірю. А віра – велика сила!
