Після початку вторгнення Ганна перебувала в рідному Києві разом з родиною ще 10 днів. Невизначеність та страх за доньку змусили жінку рухатися далі на захід країни - до родини чоловіка. Вже наприкінці травня вона повернулася до міста та згодом - до роботи. Ганна - бібліотекарка. Вона згадує, як працювали спочатку кілька годин на день, але люди приходили й приводили дітей.

Лишити свій дім та батьків, які не захотіли покинути оселю, було дуже важко. Разом з іншими колегами з дитячої бібліотеки Ганна їздить з майстер-класами в центральний військовий госпіталь. Емоції військових, яким вдається зробити маленьких зайчиків, дуже щирі. Ганна мріє про перемогу України та в такі важкі часи намагається нести більше добра та світла.