Наталія з трьома дітьми виїхала з окупованого села, а її батьки й сестра залишилися. Вона хвилюється за них і за свого брата-військового, який знаходиться в полоні

Мені 40 років. Я з села Петровське. У мене троє дітей. 

У селі ми залишалися до останнього, сподівалися на краще. А дочекалися окупації. Виїжджали колоною з десяти автомобілів. Спочатку до Селідово доїхали. Потім поїхали полями, потрапили під обстріл. Одна жінка загинула. 

Зараз знаходимося в селі Нововоскресенівка. Від людей дізналися, що тут тихо, тому й приїхали сюди. Я не працюю, бо потрібно бути вдома з дітьми, тим паче, що одна дитина – інвалід. Отримую соціальні виплати, продуктові набори й побутову хімію. 

Найбільше я хвилювалася за брата, він військовий. Довго не могла його знайти, а потім дізналася, що він потрапив у полон. 

Мої батьки і сестра залишилися в Петровському. Я дуже за ними сумую й хвилююся за них.