Шишолік Ірина

10-в клас, Княгининівський ліцей Волинської обласної ради

Вчителька, яка надихнула на написання – Яручик Тетяна Василівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Моя національність – моя гордість. Моя мова – мій спів. Мій гімн – моя пісня. Моя суперсила – моя Україна!

Той, хто не знає історії нашої держави, – не знає, в чому наша сила й гордість. Споконвіків Україна воює за незалежність, так відбувається і до цього часу. Сусід-агресор вкотре зазіхає на козацьку землю. Боротьба наша – до кінця: за кожен клаптик родючого ґрунту, до останньої краплі крові Шевченкових нащадків. Ми воюємо, бо є за що. Боротися – наш обов’язок перед Богом та предками, які пролили кров за незалежність. «Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» - наказав нам Великий Кобзар.

Хто ж пролив свою кров? Перед ким ми зобов’язані зберігати суверенітет та нищити ворога? Ким гордиться козацький народ? Письменниками: Сковородою, Шевченком, Гоголем, Франком, Лесею Українкою, Карпенком-Карим, Коцюбинським, Винниченком, Стусом, Костенко – всіма, хто оберігав рідне слово української мови, будучи в засланні, ризикуючи життям та волею. Декого з них було вбито. Історичні постаті: Хмельницький, Грушевський, Мазепа, Скоропадський та інші – воювали, виборювали незалежність, волю. Події: битва під Берестечком, битва під Крутами, війни та революції – свідчення незламності, хоча там залишили життя багато воїнів. Як писав Скоропадський:

«Щоб не сталося, Україна в тій чи іншій формі буде. Не змусиш річку текти назад, так й з народом, його не примусиш відмовитися від своїх ідеалів…».

Наша нація гордиться вірою та волелюбністю. Ще в 988 році Володимир Великий дав нам християнську віру, яку сповідуємо донині. Ми не зраджуємо своїм традиціям і бережемо їх. Козаки воювали за християнство з мусульманами. Вони молилися Богу й носили хрест на грудях, що й ми робимо донині. Наша підтримка полягає в тому, що, в яких би ми умовах не були, – допомагаємо один одному. В теперішній час наш обов’язок – підтримка ЗСУ. Кожен робить все, що від нього залежить. Маленькі дітки малюють малюнки, щоб герої знали, що вони дарують можливість цим янголам рости у вільній Україні та спати під тихим, мирним небом. Це тримає дух та надію воїнів. Жінки й підлітки печуть смаколики та плетуть маскувальні сітки. Блогери, телезірки збирають кошти на потреби ЗСУ та інших сил.

На жаль, влада не завжди виконує свої зобов’язання. Багато з них забули про війну. Хтось наживається на цьому.

В результаті корупції будуються стадіони, кладеться бруківка та інші дії, які не на часі. Знайшлися громадяни, які є зрадниками. Не випадково ж є прильоти в людне місце і час. «Україно, Україно, подивись на себе. В твоїй хаті сидить ворог і сміється з тебе», - писав Шевченко. Не дивлячись на всі недоліки, ми не повинні забувати про допомогу військовим і вшановувати пам'ять про загиблих. Якщо не донатимо на ЗСУ через корупцію­­ ­­­- гинуть не депутати! В кожному місті проходять мирні акції: «Стоп корупції!», «Замість бруківки – дрони!», «Мій тато в ЗСУ, а я збираю на дрон». Прикро, що ЗМІ нічого не публікують про це. Якщо тил забуде про фронт, тоді фронт буде там, де тил».

На жаль, не всі перестали розмовляти мовою ворога. Неприємно чути гнилу мову, будучи в рідній країні. Прикро чути на зауваження: «Ми живьом в свободной странє». Проте більшість вчаться розмовляти словом Шевченка! Таких людей хочеться слухати й підтримувати.

Бути українкою – моя суперсила! Я пишаюся своїм народом і його незламним духом. «Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава України!»