Катерина Іванівна досі не може повірити у війну у Станиці. Будинок її постраждав під час бомбардування. Вона згадує про літак, що пролетів прямо над її головою. Це дуже налякало жінку.

Молодь їде зі Станиці Луганської та не повертається – місто спорожніло. Катерина Іванівна мріє про те, щоби швидше закінчилася війна.