Лідія Іванівна під час війни поховала сина і не може бачитися з онуками, які мешкають на іншому боці. Війна почалася зненацька, розповідає жінка, місцеві жителі сподівалися, що день-два і все це припиниться.

Довелося сидіти у підвалах під час обстрілів. Сильно бомбардували, снаряди літали і дуже страшно було, каже Лідія Іванівна. Їй хочеться забути бомбардування та стрілянину.