Ганна Павлівна з чоловіком виїхала з Маріуполя в перший же день, а от батьків довелося згодом визволяти з росії

Ми з Маріуполя. Жили добре, все було гарно і прекрасно. 

24 лютого вночі я не спала. Ми жили на Восточному і чули, як до нас наближалися вибухи.

Ми з чоловіком одразу виїхали, а мої батьки і сестри залишилися в Маріуполі й сиділи в підвалах до кінця березня. 

Коли ми виїжджали на Запоріжжя, то по трасі було дуже багато народу. Коли ми під’їжджали до Оріхова, то недалеко від нас почали прилітали снаряди. Ми вибігли з машини, полягали. Почекали, поки закінчиться обстріл, і далі поїхали.

Важко було покидати домівку. А згодом важко було забрати батьків з росії, бо їх примусово вивезли туди. Але через волонтерів ми вивезли їх до Німеччини.

Ці волонтери купили для батьків квитки, оплатили дорогу. І батьки зараз зі мною в Німеччині. А чоловік - на війні. 

Ми віримо в наші Збройні Сили. Мені б хотілося, щоб наша Перемога настала якомога швидше. Щоб чоловік повернувся живим і здоровим.