Квітка Діана, 14 років
учениця 9-Б класу Томаківського ліцею №2,
смт Томаківка, Дніпропетровська область;
Викладач, що надихнув на написання есе – Дейнега-Ткачук Катерина Вікторівна, вчителька укр. мови та літератури
Чому бути українкою — моя суперсила
Я українка — і це моя суперсила, як і для багатьох українців.
Наша культура, національна спадщина та сильний характер — це ті крила, які підносять мене в будь-яких ситуаціях.
Багато століть нашу націю хочуть стерти з лиця землі, але лише завдяки людям, які залишаються вірними своєму корінню, ми маємо змогу розвивати й передавати нашу культуру наступним поколінням. Тому бути українкою — це не лише належати до конкретної нації, але й бути відданою багатовіковим традиціям і культурному надбанню нашого народу. Це 12 страв на Різдво і світлий Великдень у родинному колі, це вербові різочки і весільний хліб, це запах трав на Зелені свята і Покровські ярмарки — все таке рідне моєму серцю. Уявляю себе сторожем духовної спадщини нашої нації. Хіба не суперсила?
Бути українкою — це також мати можливість бути частиною незліченних досягнень і внесків у науку, спорт, мистецтво. Ціла плеяда видатних жінок відображає різноманітність талантів українок, як-от: княгиня Ольга, акторка Марія Заньковецька, потеса Маруся Чурай, спортсменка Яна Клочкова, педагогиня Софія Русова, письменниця Ліна Костенко, художниця Катерина Білокур, історіограф Наталія Полонська-Василенко.... Не перелічити. Мудрі й красиві, вольові й активні, освічені й творчі, справедливі й непохитні.
Їхні досягнення взяли свій початок в різні часи, але кожна з них засвітилась яскравою зіркою на нашому українському небі історії. Наші земляки відомі на весь світ своїми високими досягненнями, і кожен українець пишається кожною перемогою, бо в нас спільний дух. Цей дух об'єднує нас у нелегкі часи та допомагає подолати будь-які труднощі.
Бути українкою — це моя суперсила через наш унікальний характер. Ми постійно боремось, “сталимо свій дух”, переживаємо труднощі та випробування, але завжди підносимо голову з гідністю. Цей стійкий характер, урізноманітнений історією, став для мене взірцем у житті.
Сильні й вольові, патріотично налаштовані й терпимі, толерантні й гостинні. Це все про українців. Невмирущий ентузіазм і віра в себе стали нашою запорукою у вирішенні найскладніших завдань.
Жінки на фронті, жінки-медики та волонтери викликають у мене зараз особливе захоплення та повагу. Такі тендітні, але рішучі. Справжні супергероїні. Я намагаюся бути на них схожою, долучатись до спільної справи: беру участь у волонтерській діяльності та залучаю своїх друзів до роботи у волонтерському центрі.
Зараз важкий період. Ми плетемо сітки, готуємо окопні свічки, постійно звертаємось до мешканців нашого селища із запитами від військових з Донецького напрямку (особлива потреба у теплих речах та ліках). А скоро свято Миколая. До наших Захисників теж прийде Миколай. Тому у нашому селищі оголошено акцію “Миколай крокує до Захисників”. Дорослі жителі селища приносять смаколики, а малеча — творчі малюнки, поробки. Це надважлива справа, нас об’єднує спільна мета! А коли отримуєш подяку від військових, то суперсила збільшується вдвічі!
На завершення своїх роздумів підсумую, бути українкою — це не просто стан, це суперсила, що пробуджується у кожній гідній представниці нашої великої нації. Ми спадкоємці великої історії, та кожен день ми підтверджуємо свою силу, гідність, невгамовну волю та право бути Українками.
