У перший день війни я була розгублена, бо дитина хворіла, а аптеки були закриті. Коли почались обстріли енергетичної інфраструктури, ми жили без світла. Росіяни обстрілювали місто постійно. Багато снарядів прилітало в будинки. Я виїхала з дитиною евакуаційним потягом. Чоловік залишися в Запоріжжі. Я дуже за нього хвилююсь. Дуже хочу повернутись додому. Моє здоров’я погіршилось після початку війни. Постійний стрес дається взнаки. Майбутнього я не бачу, живу одним днем. Не можу поки нічого планувати.