Після початку війни у Торецьку не стало води, світла й газу. Під час обстрілів я постійно видів у підвалі. Росіяни вбивали людей кожного дня. Багато моїх знайомих та рідних загинуло. Це найстрашніше. Я виїхав з рідними на власному мікроавтобусі. Нас було вісім чоловік. Зараз я живу у Кривому Розі, тут багато моїх рідних. На роботу влаштуватись поки не вийшло. Мій брат служить вже десять років. Я чекаю його додому. Віна поки не закінчується. Мені б дуже хотілось, щоб наступив мир та не гинули люди.