У мене троє дітей. Я одинока мама. У перший день війни дуже злякалась, бо через обстріл загинула людина. У місті лунали вибухи постійно. Доводилось виживати без води, але допомагали волонтери.

Найбільше мене шокували обстріли. Мені прикро, що все це бачать мої діти.

Ми нікуди не виїжджали. Старшому сину вісімнадцять років. Дуже за нього хвилююсь. Я не можу вивезти дітей на море, але дуже хочу. У мене багато справ на городі. За роботою, буває, забуваю про війну. Так і живемо. Сподіваюсь, що все у нас буде добре. Дуже хочу, аби війна закінчилась і був мир.