Сергій виживав у Маріуполі разом із дружиною і двома синами 4 та 8 років. 

"16 березня обстріляли мій дім. Впали плити. Розчавило сусіда. Діти дуже злякалися. Оглушило, пил на зубах, у вухах пісок. Заповзаємо до квартири. Істерика у сина. Серце розривається. Тримаєш це маленьке тільце, а серце його так б'ється, здається, що розірве", - розповідає житель Маріуполя Сергій. 

Коли обстріл закінчився, родина перейшла до квартири батьків. Але й їхній будинок російські військові двічі розстріляли з танку, адже вважали, що там переховуються українські захисники. 

"Я на багатті готував їжу. Прибіг сусід. Говорить, що його зупинили "денеерівці" та сказали, аби він йшов додому та попередив людей, що будуть рівняти будинок із землею: "Ми знаємо, що там сидять військові". А куди йти? Стріляють... І за годину почалися обстріли з танка. Плити обвалювалися. А ми сиділи у підвалі до темноти. Будинок горів. Зрозуміло було, що це все", - говорить Сергій.

На прохання Сергія ми закрили його обличчя.