На початку повномасштабного вторгнення разом із чоловіком та двома синами Світлана жила в Чернігові, в 70 км від росії. 

"Свєта, вставай, бомблять Київ", - закричала мені зранку сестра у слухавку. Молодшому синові тоді було 7 років. Старшому - 17. О 5:30 я зайшла до його кімнати, почала будити. У мене тряслися руки. За вікном - вибух. Син став білий, як стіна", - розповідає жителька Чернігова Світлана. 

Родина жила на 8 поверсі. Тому нашвидкоруч зібрала речі та поїхала до будинку рідних. Там був підвал. 

"На підступах до Чернігова вже йшли бої. Вікна нашої квартири, з одного боку, виходили на росію, з другого, - на Київ. Чули вибухи з усіх сторін, тому їхати до села не ризикнули. Думали, що росіяни вже стоять на київській трасі", - говорить Світлана. 

Чернігів був окупований понад 40 днів. За цей час загинули щонайменше 658 мирних.